Наука заробляти. Як бізнес та університети стають одним цілим

1961 рік, Москва. Кортеж з першим космонавтом Юрієм Гагаріним прямує до Красної площі. В одному з останніх автомобілів у колоні їде Сергій Корольов з дружиною. Через натовп на площі подружжя не змогло потрапити на святкування й поїхало дивитися парад по телевізору.

Іронічно, але видатний конструктор, причетний до запуску першого супутника та польоту людини в космос, часто залишався поза урочистостями, до яких мав безпосередній стосунок. Його ім'я і навіть українське походження роками тримали в таємниці.

Науковці незалежної України теж часто залишаються в тіні. Маленька зарплата, відсутність перспектив та престижу професії маргіналізували цю професію. Часто можна почути, що викладачі залишаються в університетах, бо не вміють працювати в ринкових умовах і не хочуть виходити із зони комфорту.

Проте далеко не всі відповідають цим стереотипам. Університети складаються не лише із студентів та навчального процесу довкола них, а й з дослідницьких лабораторій, наукових центрів та шкіл, що зберегли експертизу. Крім того, поштовх науці дали велика війна і нагальна потреба у виробництві зброї.

"Економічна правда" поспілкувалася з представниками університетів, щоб дізнатися, як українська наука може підтримати бізнес. Наведені приклади лише частково ілюструють, як унікальні кадри не лише зберегли свою експертизу, а й стали каталізаторами змін для розвитку українського технологічного бізнесу.

Бізнес часто звертається до закладів вищої освіти за вузькопрофільними послугами та експертизою, які неможливо знайти деінде. Передусім це стосується закладів з історією, унікальним обладнанням та розвиненими науковими школами.

Одним з таких центрів є аеродинамічний дослідницький комплекс Національного авіаційного університету (НАУ). Тут проводяться дослідження для державних та комерційних замовників. У комплексі працюють дві аеродинамічні труби, які використовують будівельні компанії.

"Часто приходять продувати макети будівель, оскільки роза вітрів може вплинути на систему вентиляції. Після тестувань можуть змінити орієнтацію або конструкцію будівлі", – зазначає в. о. ректора НАУ Ксенія Семенова.

Після початку великої війни за послугами продуву стали звертатися виробники дронів для перевірки формфактора крила. У лабораторних умовах вони отримують наукове обґрунтування підвищення ефективності крила свого літального апарата. Дізнатися детальну інформацію про проєкти складно, адже компанії працюють з університетами через угоди про нерозголошення конфіденційної інформації (NDA).

В Україні є лише три аеродинамічні дослідницькі комплекси, два з яких – у вишах. Крім того, в університеті працюють фахівці з глибокими знаннями аеродинаміки, які можуть професійно обґрунтувати необхідні зміни.

У квітні 2024 року виробник систем безпеки Ajax Systems почав продаж камер спостереження власного виробництва. Ajax кинув виклик китайським компаніям, які є лідерами на цьому ринку. Над розробкою власної продукції українці працювали близько трьох років. Під час розробки Ajax звертався до Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського (КПІ) за допомогою у виготовленні лінз.

За словами засновника Ajax Systems Олександра Конотопського, працівники кафедри оптичних та оптико-електронних приладів – чи не єдині в Україні, хто міг допомогти компанії своєю експертизою. В Ajax Systems відмовилися розповісти про деталі співпраці, пославшись на NDA. Як розповів ЕП ректор КПІ Анатолій Мельниченко, розробка лінз – не єдиний проєкт компанії та університету з розвитку продуктів.

Звертався до КПІ і Національний банк України. "Наші науковці виконували дослідження для НБУ щодо зносостійкості гривні", – розповідає Мельниченко. Крім того, університет співпрацює з компаніями, проводячи матеріалознавчі експертизи, наприклад, для оцінки якості зварних швів.

"Для прокуратури ми виконували OSINT-дослідження ще тоді, коли цей термін був майже невідомим в Україні. Наші журналісти збирали важливу інформацію для правоохоронців з відкритих джерел", – додає проректор з наукової роботи КПІ Сергій Стіренко.

За часів радянської окупації в Сумах було сконцентроване виробництво насосів та компресорів. У Сумському державному університеті (СумДУ) діє кафедра, яка розвиває науковий напрямок у цій галузі. Через складнощі в організації співпраці з місцевими підприємствами університет вирішив створити науково-дослідну лабораторію гідродинамічних приводів та установок.

"Наше дослідне виробництво виготовляє насоси власної розробки. Ми займаємо певну нішу на ринку: обслуговуємо нафтогазові підприємства та цукрові заводи. Основною перевагою наших насосів є велика кількість універсальних деталей, що дозволяє швидко їх налаштувати для прокачування різних середовищ", – розповідає проректор з наукової роботи СумДУ Анатолій Чорноус.

"У двигуні цієї ракети-носія є невеликий за габаритами, але потужний турбонасос, який подає пальне і має високу швидкість обертання ротора. Ресурс роботи турбонасоса не перевищує п'яти хвилин. Під час роботи насоса на ротор діють великі динамічні навантаження.

До наших вчених звернулися фахівці КБ "Південне" з проханням дослідити динаміку ротора турбонасоса за допомогою моделювання. Дослідження здійснювалося за допомогою спеціальних програм, заснованих на числовому методі скінченних елементів, і тривало понад рік", – згадує Чорноус.

На початкових етапах співпраці вишів та бізнесу важливу роль відіграє особиста комунікація. "Найчастіше бізнесмени приходять із запитом через особисті зв'язки або профільні асоціації", – зазначає Семенова.

У Київській школі економіки (KSE) таку взаємодію підняли на новий рівень. "Ми повинні були навчитися працювати як консультанти, тому залучали спеціалістів із цієї сфери, зокрема з Deloitte і колишніх співробітників Boston Consulting Group. Вони розвивали культуру співпраці з бізнесом у нашому університеті", – розповідає ректор KSE Тимофій Брік.

У НАУ після розширення функцій наглядової ради перемовини з бізнесом ведуть напряму. Там наголошують: якщо компанія прийде в університет з ідеєю для співпраці, вона в будь-якому випадку "зможе домовитися" про таку співпрацю з керівництвом ЗВО.

Для приватних університетів співпраця з бізнесом – це можливість створювати довгострокові партнерства. Постійний контакт з компаніями дозволяє збільшити шанси на нову співпрацю. "У науковців немає звички регулярно нагадувати про себе керівникам компаній", – додає Брік.

Одним з таких прикладів взаємодії стало дослідження KSE для шведської фармакологічної компанії щодо контрабанди її продукції в Україну. "Це було складне дослідження, оскільки нам потрібно було опитати людей з певними захворюваннями, дізнатися, які препарати вони використовують, чи є серед них іноземні бренди, які купуються контрабандно", – пояснює ректор KSE.

KSE також опитала лікарів щодо виписування контрабандних ліків. На останньому етапі дослідження здійснювалося моделювання ціни, за якою споживачі відмовлялися б купувати нелегальний товар.

Для Українського католицького університету (УКУ) у Львові співпраця з бізнесом стала можливістю створити для студентів нові напрямки зростання спеціалістів. Одним з них є робота асистентом викладача, іншим – дослідницька діяльність.

"Половині наших студентів після другого курсу пропонують посади Middle-програмістів в ІТ-компаніях. Спочатку це приваблює їх через високі заробітки, часто більші за доходи батьків. З часом така робота стає рутиною і вони починають шукати нові виклики", – розповідає перший проректор УКУ Ярослав Притула.

УКУ співпрацює з великими ІТ-компаніями в напрямку research and development (R&D).

"Компанія надсилає проєкти, які її цікавлять, а в університеті формується команда, до якої входять представник R&D-відділу компанії, викладач, який курує проєкт від ЗВО, та група студентів. Зазвичай такі проєкти тривають близько трьох місяців. Якщо результат позитивний, роботу продовжують", – розповідає в. о. декана факультету прикладних наук УКУ Олесь Добосевич.

Такий формат співпраці дозволяє УКУ не просто стати інкубатором для майбутніх "єдинорогів" (стартапів з оцінкою в 1 млрд дол.), а й підвищувати свій науковий рівень через публікації в міжнародних журналах.

Співпраця бізнесу та ЗВО в залученні експертизи стає одним з головних джерел доходу для університетів. За словами проректора з наукової роботи КПІ Сергія Стіренка, уже зараз надходження до бюджету університету від співпраці з бізнесом становлять десятки мільйонів гривень. У 2024 році від нуково-проєктної діяльності КПІ планував отримати понад 100 млн грн.

Проректор з наукової роботи СумДУ зазначив, що у 2023 році університет отримав 28 млн грн завдяки замовленням від промисловості та підприємств. У 2024 році портфель замовлень становить 39,6 млн грн.

Загалом R&D в Україні – на хронічно низькому рівні. У 2023 році на науку й дослідження витрачалися лише 0,33% ВВП країни, тоді як у розвинених державах цей показник зазвичай становить 2-3% ВВП.

У країнах з розвиненою економікою наукові дослідження фінансує здебільшого приватний сектор. У США, Південній Кореї, Німеччині та Японії частка приватних інвестицій у R&D перевищує 60% загальних витрат. Корпорації активно вкладають кошти в інновації, особливо в ІТ, фармацевтику, автомобільну промисловість.

В останні роки інтерес бізнесу до співпраці з українськими університетами зріс, зазначають опитані ЕП ректори. Проте цей інтерес характерний здебільшого для великих компаній.

"У ході дослідження з Work.ua ми з’ясували, що близько половини опитаних компаній не співпрацюють із ЗВО. Серед тих, хто співпрацює, значна частина висловлює незадоволення. Великі компанії – "Нова пошта", Ajax – задоволені співпрацею, бо можуть вкладати значні кошти в дослідження", – пояснює Брік з KSE.

Попри це вітчизняні підприємці нечасто використовують високотехнологічні рішення у своєму виробництві. Частка інноваційних рішень, впроваджених українським бізнесом, залишається низькою. "Частіше це звичайна робота із сировиною чи системами автоматизації", – пояснює Стіренко.

У 2023 році найбільше коштів на R&D (59,1%) в Україні витратив бізнес. Більшість з них пішли на інженерні проєкти та розвиток технологій (85,2% від галузевих витрат), зокрема на підтримку ЗСУ та відновлення інфраструктури. Розвиток технологічних компаній, особливо в оборонній сфері, може стати основою для посилення співпраці бізнесу та університетів, підвищення наукомісткості українського ВВП.

Одним із ключових викликів для університетів залишається нестача молодих співробітників, які не лише викладають, а й залучені до практичних розробок. "Людина, яка тільки читає книжки, але сама не проводить досліджень, зрештою зможе лише переказувати прочитане. Тому важливо, щоб в університетах працювали фахівці, які можуть ділитися своєю експертизою, зокрема з бізнесом", – наголошує Стіренко.

Часом компанії звертаються до науковців напряму, а не через університет. Так відбувається через недостатнє розуміння того, як організувати співпрацю із ЗВО, бажання зекономити чи намір переманити спеціаліста.

"Це проблематично, бо ми не завжди можемо відстежити якість послуг або переконатися, що звернулися до відповідного фахівця. Крім того, викладачі часто занижують вартість своєї роботи", – каже Семенова.

Бізнес переманює наукових фахівців не лише з державних, а й з приватних університетів, де рівень зарплати, як правило, набагато вищий. "Часто ми опиняємося в програшній позиції, оскільки кваліфіковані фахівці отримують вигідніші пропозиції від бізнесу", – зауважує Брік з KSE.

Ще одна проблема – надмірна бюрократія у відносинах ЗВО та бізнесу. Проблеми можуть виникнути навіть на етапі фінансових розрахунків. Кошти державних університетів зберігаються на казначейських рахунках, тож на них поширюються обмеження, які держава запровадила на час воєнного стану. Навіть у разі наявності коштів на рахунку вона не зможе ними скористатися, якщо не будуть профінансовані військові видатки.