Осіннє рівнодення: чому це свято називають містичним, традиції та заборони
20.09.2024
12:21
Мольфар Макс Гордєєв ексклюзивно для УНІАН розповів про осіннє рівнодення та про традиції у цей день.
22 вересня 2024 року, коли день і ніч зрівняються у своїх правах, настане час осіннього рівнодення. Цей день, такий же давній, як сама земля, несе в собі відгомін традицій наших предків-слов'ян, які вплітали магію природи у тканину свого життя.
Всі МФО та кредитні компанії в яких швидко можна взяти гроші онлайн без відмов! Повний список
Перший кредит всього від 0.01%
Мольфар Макс Гордєєв детально розповів про цей час та традиції.
Свято Радогощ
Свято Радогощ
У давнину наші пращури називали це свято Радогощ або Таусень. Воно було не просто днем календаря, а живим втіленням зміни пір року, моментом, коли літо передавало свої повноваження осені.
Уявіть собі село, оточене золотистими полями та багряними лісами. Зранку, щойно перші промені сонця торкнулися землі, люди прокидалися з особливим відчуттям. Цей день був наповнений ритуалами та обрядами, кожен з яких мав глибоке значення.
Подяка землі-годувальниці
Подяка землі-годувальниці
З перших годин дня селяни виходили в поле. Вони несли з собою останні снопи зібраного врожаю, прикрашені стрічками та квітами. Ці снопи були не просто зерном – вони уособлювали саму суть життя, дар землі людям.
Старійшина села, сивочолий мудрець, чий погляд бачив багато осеней, проводив обряд подяки. Він здіймав руки до неба і промовляв слова, що передавалися з покоління в покоління:
"О земле-матінко, годувальнице наша! Прийми нашу подяку за щедрі дари твої. Як ти нас годувала, так і ми тебе шануємо. Нехай сила твоя не вичерпається, а родючість не згасне!"
Люди клали на землю хліб, мед, фрукти – все найкраще з того, що вродило цього року. Це була не просто пожертва, а символ єдності людини і природи, взаємного обміну дарами.
Вогняне очищення
Вогняне очищення
Коли сонце досягало зеніту, починалася підготовка до головного дійства – запалення священного вогнища. Молоді хлопці збирали сухі гілки та солому, складаючи їх у велику купу на центральній площі села.
З настанням сутінків старійшина запалював вогнище. Полум'я здіймалося високо в небо, розсіюючи темряву та зігріваючи душі присутніх. Люди вірили, що цей вогонь має особливу силу – він очищав від усього негативного, що накопичилося за рік, і давав захист на майбутнє.
Один за одним, від малого до старого, селяни стрибали через вогонь. Кожен стрибок супроводжувався побажаннями:
"Хвороби – геть, а здоров'я – в кожну кісточку!"
"Бідність – у попіл, а достаток – у дім!"
"Страхи – у полум'я, а сміливість – у серце!"
Обрядова трапеза
Обрядова трапеза
Після очищення вогнем наставав час для спільної трапези. Жінки виносили з хат великі глиняні горщики з кашею, запечених гусей, пироги з яблуками та медом. Особливе місце на столі займав коровай – великий круглий хліб, прикрашений колосками та фігурками з тіста.
Перед тим як розпочати їсти, найстарший у роду розламував коровай і роздавав усім присутнім по шматочку. Це був символ єдності роду та подяки предкам за їхню мудрість та опіку.
Під час трапези лунали пісні – протяжні, мелодійні, вони розповідали про зміну пір року, про щедрість землі та про вічний колообіг життя.
Ворожіння на майбутнє
Ворожіння на майбутнє
Коли вечеря добігала кінця, а зорі вже яскраво сяяли на небі, наставав час для ворожіння. Дівчата збиралися біля річки або озера. Вони плели вінки з осінніх квітів та трав, вплітаючи в них свої мрії та сподівання.
З піснями та сміхом вони пускали вінки на воду, запалюючи маленькі свічки у шкаралупках горіхів. Той вінок, чия свічка горіла найдовше, віщував своїй власниці щасливу долю та швидке заміжжя.
Хлопці ж збиралися окремо. Вони кидали жолуді у вогонь, загадуючи бажання. Якщо жолудь тріскався з гучним звуком – бажання мало здійснитися.
Прощання з літом
Прощання з літом
Ближче до півночі все село збиралося біля великого опудала, яке символізувало літо. Його вбирали у яскраві стрічки та квіти, але настав час прощатися.
Під спів прощальних пісень опудало несли до річки. Там його садовили у маленький човен, прикрашений осіннім листям. Старійшина виголошував:
"Пливи, літо красне, у далекі краї. Відпочивай до нової весни. А ми будемо чекати твого повернення, зберігаючи тепло твоїх дарів у наших серцях та коморах."
Човен відпускали у воду, і всі дивилися, як він повільно зникає у темряві, несучи з собою спогади про тепло та світло минулого сезону.
Зустріч осені
Зустріч осені
На світанку, коли перші промені сонця торкалися землі, люди виходили в поле зустрічати осінь. Вони несли з собою кошики з плодами нового врожаю – яблуками, грушами, горіхами.
Старійшина промовляв слова привітання:
"Вітаємо тебе, осене щедра! Прийди до нас з достатком та спокоєм. Наповни наші комори, зігрій наші оселі, даруй нам мудрість та терпіння для довгих зимових вечорів."
Люди розкидали зерно по полю – символічний посів на майбутній рік. Вони вірили, що це допоможе землі відновити сили після щедрого врожаю.
Завершення свята
Завершення свята
Свято завершувалося спільною роботою – прибиранням осель та подвір'їв. Вважалося, що чистота в домі в день рівнодення забезпечить лад та достаток на весь наступний рік.
Наші предки розуміли, що осіннє рівнодення – це не просто зміна пір року. Це був момент балансу між світлом і темрявою, час подяки за минуле та підготовки до майбутнього. Вони вплітали магію природи у своє повсякденне життя, створюючи гармонію між людиною та навколишнім світом.
"22 вересня 2024 року, коли ми відзначаємо осіннє рівнодення, ми можемо відчути цей зв'язок з нашим корінням. Можливо, ми вже не запалюємо величезні вогнища та не пускаємо вінки по воді, але ми все ще можемо зупинитися на мить, щоб відчути зміну сезонів, подякувати за дари природи та налаштуватися на новий цикл життя. Нехай це свято нагадає нам про мудрість наших предків, про вічний колообіг природи та про важливість збереження балансу в нашому житті", - каже Гордєєв.
Макс Гордєєв в Instagram - instagram.com/maxgord